Ну вот, я знаю, что все проходит... Проходит печаль, сменяется радостью утра... Проходит сегодняшний день и наступает завтра... Так и мы переворачиваем страницу за страницей, а кто их так просто читает, листает, находит что-то близкое для себя и уносит так, словно это его переживания... А мы пишем заново, снова переживаем, падаем и встаем. Радуемся новому ветерку, новому переживанию и где-то снова чей-то родной и до боли знакомый голос, ободряет нас...
Не грусти...
Разве был я потерей твоей?
Каждый раз, становясь для тебя новым днем, - день тебе улыбался...
Разве был новый день - потерей новой твоей?
Каждый новый день - он с тобой сочетался...
Когда Бога дыхание пело тебе...
Я лишь тень, говорил я себе...
Я лишь тень... Пел и новый день.
Чтобы Он становился видением нового утра...
Он твой день...
Бог - твой день...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 6433 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо, Олег! Передано очень трогательно и трепетно. Благословений Вам! Комментарий автора: спасибо, Таня
Котий Ольга
2010-03-03 18:32:16
"Ну вот я знаю, что все проходит".
Просто мудрость Соломона. Но только мудрее. Ведь в каждом дне-" Его поющее дыхание.И каждый день-это Он сам"
Поэтому грустить не надо.
Замечательное произведение.
Спасибо Вам большое. Комментарий автора: Спасибо, Оля, на самом деле, нет ничего нового под солнцем, что не было бы прежде, а это для вас ново, или для меня, а вот для Соломона, - уже нет. Он это уже сказал, или пережил. С миром Божьим, мы лишь пропускаем через себя - Его мудрость, но мы ничто.
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
Реальности сон - Людмила Солма *) Примечание:
"Реальности сон" написан в 1996г.
и посвящается Той, кому посвящается
и надеюсь, она хорошо знает об этом.
